Домашнє насильство в Україні в умовах війни: реальність, яку не можна ігнорувати
Домашнє насильство в Україні в умовах війни: реальність, яку не можна ігнорувати
Загострення проблеми
Домашнє насильство залишається однією з найгостріших соціальних проблем в Україні, особливо в умовах війни. Війна посилює напругу в суспільстві, загострює емоційний стан людей і ускладнює доступ до допомоги. За даними Міністерства соціальної політики, у 2024 році ситуація стала ще небезпечнішою, ніж у мирний час.
Статистика 2024 року:
-
Кримінальні провадження: 8 185 справ (+80% у порівнянні з 2023 роком)
-
Постраждалі: понад 5 000 осіб — переважно жінки й діти
-
Звернення до гарячих ліній: понад 97 000 за півроку
-
Звернення від літніх людей: кожне третє — від людей віком 60+
-
Пік звернень: січень 2024 — 435 справ (середньомісячний показник — 250)
-
Справи в суді: лише 64% доходять до суду — найнижчий показник за 5 років
Резонансні трагедії
-
Чернівці, 5 квітня 2025: 27-річну жінку з Глибоки жорстоко побив її 18-річний партнер. Внаслідок отриманих травм вона померла.
-
Харків, 17 лютого 2024: від рук колишнього чоловіка загинула Марія Холодна, головна балетмейстерка театру. Вбивство було особливо жорстоким.
Ці історії — не виняток. Вони — лише верхівка айсберга.
Причини зростання домашнього насильства під час війни:
-
Хронічний стрес, страх, травма
-
Фінансова нестабільність, безробіття
-
Зловживання алкоголем
-
Патріархальні уявлення про роль жінки
-
Безкарність агресорів
Що робити, якщо ви стали жертвою або свідком насильства?
Якщо ви досі живете з кривдником
-
Побиття — це злочин, а не "сімейна справа"
-
Звернення по допомогу — це не зрада, а самозахист
-
Ви не винні. Насильство — це вибір агресора
-
Підготуйте “тривожну валізку”: документи, гроші, змінний одяг, контакти довірених осіб
Якщо насильство вчиняється щодо дітей
-
Захистіть дитину негайно
-
Повідомте поліцію або службу у справах дітей
-
Поясніть, що вона не винна
-
Зверніться до психолога (наприклад, через платформу «Ла Страда»)
Висновок
Домашнє насильство — не сварка. Це злочин, який несе смертельну небезпеку. У часи війни він стає ще жорстокішим, бо система перевантажена, а жертви часто беззахисні.
Що ми можемо зробити:
-
Говорити про це відкрито — в медіа, школах, родинах
-
Підтримувати жертв, навіть коли вони бояться йти
-
Припинити соромити жінок за мовчання, а соромити тих, хто б’є
Історії на кшталт Марії Холодної — це трагедії, які могли не статись. Наш обов’язок — зробити все, аби вони не повторювались.
Захищаючи країну, не забуваймо захищати тих, хто поруч.
